Презентація книги "Дмитро Яворницький та його родовід"

Книга 16 квітня 2009 р. у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна відбудеться презентація книги ”Дмитро Яворницький та його родовід”.
Організатори презентації – Дніпропетровський історичний музей, Міжнародна громадська організація Інститут Україніки, „Харьковский частный музей городской усадьбы”, Державний архів Харківської області.
Учасники презентації зможуть ознайомитися з фотовиставкою рідкісних документів стосовно життя та творчості Д.І. Яворницького та представників його роду, а також з виставкою рідкісних видань з фонду Центральної наукової бібліотеки.

Початок презентації о 13.15 у конференц залі ЦНБ (9-й поверх).

Яворницький Дмитро Іванович (1855 - 1940)

Дмитро Іванович Яворницький – учений надзвичайно широкого діапазону. Він відомий як історик, археолог, етнограф, фольклорист, лексикограф, письменник, неперевершений дослідник історії запорізького козацтва. Є автором понад 200 праць, які присвячені українській історії (серед них – видатна праця «Історія Запорозьких козаків», двохтомна праця «Запоріжжя в залишках старовини та переказах народу», «Нариси з історії запорозьких козаків та Новоросійського краю», «Вільності запорізьких козаків», «Історико-топографічний нарис», «Іван Дмитрович Сірко, славний кошовий отаман війська запорозького низових козаків», «По слідах запоріжців», двохтомник «Джерела для історії запорозьких козаків», «Запоріжці в поезії Т.Г.Шевченка», «До історії степової України».); уклав «Словник української мови».
Д. Яворницький народився 7 листопада 1855 року в селі Сонцівці Харківського повіту (нині село Борисівка Дергачівського району Харківської області). З 1867 року навчався у Харківському повітовому училищі. 1874 року вступив до Харківської духовної семінарії, але не закінчив її і 1877 року вступив до Харківського університету на історико-філологічний факультет. Слухав лекції Олександра Потебні та Миколи Сумцова, вільнолюбні ідеї яких справили вплив на формування світогляду Яворницького в умовах заборони царським урядом у 70—80-х роках українського слова та переслідувань українських діячів культури. По закінченні університету 1881 року був залишений як обдарований студент позаштатним стипендіатом для підготовки до професорського звання.
Брав участь у роботі Історико-філологічного товариства. З 1897 року стає приват-доцентом Московського університету. 1902 року захистив у Казанському університеті магістерську дисертацію. Був директором Музею старожитностей Катеринославської губернії, працював в Інституті народної освіти у Катеринославі, завідував кафедрою українознавства, був професором. З 1927 року — відповідальний керівник експедиції з виявлення старожитностей під час будівництва Дніпрогесу. До останніх днів життя завідував Дніпропетровським історичним музеєм, брав участь у численних експедиціях по місцях Запорозької Січі. З 1929 року — дійсний член Академії наук УРСР. Помер 5 серпня 1940 року. Похований у Дніпропетровську, на території створеного ним музею, що носить його ім’я.
Заходи